Головна  /  Що треба знати про аутизм

Що треба знати про аутизм

|  01. 04. 2019

Другого квітня – Всесвітній День поширення знань про аутизм.

Аутизм – це розлад психіки, який виникає внаслідок порушення розвитку дозрівання синоптичних зв’язків в головному мозку зростаючого організму дитини. Цей розлад характеризується вираженим дефіцитом спілкування і соціальної взаємодії, обмеженими інтересами, а також часто повторюваними діями. Гостроту цих ознак можна визначити вже у віці дитини до трьох років. Захворювання має генетичний характер і його причини поки не відомі, однак своєчасна реабілітація дитини з ранніх років життя дозволяє в багатьох випадках домогтися значних позитивних результатів у соціальній адаптації, що сприяє більш повноцінному подальшому життю.

Здатність перебудувати себе з урахуванням нових факторів завжди допомагала людям виходити навіть з найскладніших ситуацій. Історії відомо немало яскравих особистостей, у яких спостерігалися деякі симптоми аутизму, наприклад, Вінсент Ван Гог, Леонардо да Вінчі, Авраам Лінкольн, Вуді Аллен, Боб Ділан і багато інших.

Другого квітня люди на всіх континентах, які бажають показати свою толерантність до аутистів, носитимуть одяг, або деякі елементи одягу, блакитного чи синього кольору. Чому саме ця барва? Найбільше аутистів – серед хлопчиків, а синій – традиційний колір одягу для них.

Аутизм розвивається у дітей віком від 2 до 3 років і проявляться в специфічних розладах розумової діяльності: порушенні діяльності емоційної сфери зі збереженням інтелектуальної складової. 

Про наявність аутизму слід запідозрити, якщо: 

- дитина уникає зорового контакту з оточуючими;

- не цікавиться іграми і не спілкується з однолітками;

- не терпить дотиків до себе;

- вишиковує всі іграшки і предмети в один ряд;

- є особливо чутливою до різких звуків;

- не вимовляє деякі слова або взагалі мовчить;

- схильна до істерик та нападів агресії;

- гіперактивна, або, навпаки, дуже пасивна;

- не реагує на небезпечні ситуації.

Аутизм проявляється також в тому, що дитина не впізнає батьків, родичів, дуже рідко посміхається, не реагує на звертання. Дитина-аутист не усвідомлює, що відбувається навколо неї, не прагне порозумітися чи взаємодіяти з іншими людьми.

Майже завжди при аутизмі страждає мовлення, хворі схильні до стереотипії (ритмічного повторення одних і тих же рухів) та одноманітних проявів активності.

Діти-аутисти заглиблені в себе, часто повторюють одні і ті самі жести, можуть годинами складати кубики чи ходити від стінки до стінки. У деяких випадках, особливо коли їм щось не вдається (а таке буває доволі часто), можливі прояви агресії.

Аутисти легко запам’ятовують прості числа, подумки здійснюють складні арифметичні дії, проявляють особливий інтерес до техніки. Іноді цей інтерес набуває катастрофічних форм: досить батькам такої дитини на мить відволіктися – і телевізора чи приймача як не бувало, залишились тільки окремі деталі.

Аутисти протягом усього свого життя потребують особливої підтримки, адже з віком захворювання не минає.

Слід зазначити, що соціальна адаптація аутистів цілком можлива, якщо вчасно почати працювати з такими дітьми. Тому при даній хворобі особливо важливою стає рання діагностика, вміння виділяти її як самостійне захворювання, що вимагає спеціального лікування. Тим більше, що часто батьки вважають свою дитину лише дещо замкнутою, незвично обдарованою, або як тепер модно казати – «індиго», а тому й не бажають звертатися по медичну допомогу.

До 40-х років минулого століття аутизм вважали різновидом шизофренії або розумової відсталості. Сучасні фахівці розглядають аутизм як самостійне захворювання невідомої етіології (походження).

Аутизм часто виникає у дітей, що виховуються в неповносправних (дисфункційних) сім’ях, але говорити про однозначну залежність розвитку захворювання саме від цього фактору не доводиться. Здебільшого аутизм відносять до хвороб, пов’язаних з органічними ураженнями мозку. Це може статися або внаслідок порушення обміну речовин (наприклад, отруєння солями важких металів чи нестачі в організмі цинку), або внаслідок дії спадкових генетичних факторів.

Варто пам’ятати, що аутизм – це не присуд, а хвороба, з якою цілком можна жити. Головне – не здаватися і вірити. І це завдання не тільки для батьків дітей-аутистів, але й для всіх нас, адже цивілізованість суспільства визначається його ставленням до тих, хто потребує особливої опіки.

Всесвітній День поширення знань про аутизм є приводом, щоб відзначити вагомий внесок відомих людей з аутизмом у наше життя. Важливо також визнання аутизму проблемою, яка вимагає відповідних заходів реагування. Потрібен глобальний план дій по боротьбі з аутизмом, скоординований підхід до проведення дослідницької роботи і створення інфраструктури обслуговування таких людей протягом усього їхнього життя.

Потрібно робити якомога більше для людей, які живуть з аутизмом, щоб вони могли розкрити свій потенціал і вести повноцінне та щасливе життя.

Інформація від управління охорони здоров’я Білоцерківської міської ради