Головна  /  Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні

Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні

|  30. 09. 2025

30 вересня біля Меморіалу жертвам Голокосту і Праведникам народів світу у Білій Церкві відбувся мітинг – реквієм вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру.

Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Жертвами злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.

Тож цього дня зібралися небайдужі люди: керівники місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, члени єврейської громади міста, учні та педагоги ліцею родини Шрайбер.

До слова було запрошено представника єврейської громади, викладача єврейської літератури Анну Двухбабну. Вона наголосила, що 84 роки тому дорогами Києва йшли десятки тисяч євреїв, які ще сподівалися на те, що виживуть, адже напередодні було єврейське свято Йом-Кіпур – свята спокути і покаяння. Але їхні надії не справдилися – вони було жорстоко розстріляні. Найменшій жертві було всього три дні, а найстаршій – 103 роки. Тільки за перших два дні, 29 і 30 вересня було знищено більше 34 тисяч євреїв. Для розстріляних Бабин Яр став братською могилою, а для всієї Європи – своєрідним, печальним символом початку Голокосту.

Під час заходу хвилиною мовчання було вшановано пам'ять всіх розстріляних, закатованих, знищених.

Всі бажаючі поклали квіти та камінці до Меморіалу.

У заході також взяли участь: секретар Білоцерківської міської ради Володимир Вовкотруб, заступник міського голови Катерина Возненко, журналісти місцевих ЗМІ.

Для довідки:

Бабин Яр – це всесвітньо відоме місце трагедії, що стала символом Голокосту. Масові розстріли в Бабиному Яру розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно, до завершення окупації Києва.

Першими жертвами Бабиного Яру стали київські підпільники, - їх знищили вже 20 вересня. А починаючи з 22 вересня, до страшних ярів потяглися машини з єврейським населенням.

У жовтні-листопаді 1941 року нацисти знищили хворих психіатричної лікарні ім. Павлова, тисячі військовополонених, декілька таборів ромів. У січні 1942 року сюди вели на розстріл близько 100 моряків Дніпровської військової флотилії. У Бабиному Яру від рук фашистів загинули і українці, які розплатилися життям за свій намір відновити незалежну і соборну українську державу.

Бабин Яр перетворився на величезну братерську інтернаціональну могилу.

Більшість населених пунктів України мають свої місця нацистських розстрілів.

Провідна роль у розстрілах кінця вересня - початку жовтня 1941 року в Бабиному Яру належить зондеркоманді 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ здійснив також масові вбивства євреїв у Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському, Житомирі, Білій Церкві тощо.

Також місцями найбільших масових страт євреїв в Україні були Богданівка (понад 40 тисяч) і Дальник (близько 18 тисяч) Одеської області, Дробицький Яр (Харків) – близько 20 тисяч, Кам’янець-Подільський – понад 23,5 тисячі, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 тисяч.

У Білій Церкві було страчено 4500 тисячі громадян України єврейського походження.

Пройдуть роки, але ніколи не забудуться криваві злочини нацистського «нового порядку»: страхіття гітлерівських концтаборів, душогубок, масових розстрілів.

Пам’ять про Голокост і Бабин Яр – це також вшанування Праведників народів світу. Це почесне звання присуджують з 1963 року людям, які в роки нацистської окупації рятували євреїв від переслідувань та загибелі.

Це були люди різних конфесій, різного віку, чоловіки, жінки і навіть, діти. Проте їх об’єднувало бажання врятувати найцінніше – людське життя.

На Меморіалі у Білій Церкві викарбовано імена 16 Праведників. Вічна подяка за їх подвиг.

На місцях єврейських поховань прийнято класти камінці, як символ вічної пам’яті і скорботи.

Бабин Яр – це не лише сторінка минулого, це вічне нагадування: до чого може призвести сліпа ненависть, байдужість і зневага до людського життя. Наш обов’язок — пам’ятати навіки, говорити правду, передавати цю пам’ять нашим дітям і внукам, щоб подібне ніколи не повторилося.

Фото