Головна  /  Віктор Олександрович Міняйло

Віктор Олександрович Міняйло

|  27. 11. 2018

 

26 листопада 2018 року на 100 році життя перестало битися серце шанованої всіма нами людини -  видатного українського письменника, класика сучасної української літератури -  Віктора Олександровича Міняйла.

Віктор Олександрович  був лауреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка, лауреатом республіканської премії ім. А. Головка та Білоцерківської міської літературно-мистецької премії ім. І.С.Нечуя-Левицького, членом Національної спілки письменників України.   Він був  Почесним громадянином Білої Церкви, його ім’я занесено до Золотого фонду міста.

 На долю Віктора Олександровича випало багато  випробувань,  але він зумів зберегти у своєму серці любов до Батьківщини, до людини-трудівника, і це він майстерно передавав через численні сюжети,  оповідання, повісті, романи.

Народився Віктор Олександрович Міняйло 5 листопада 1919 року в селі Строкові Попільнянського району на Жи­томирщині в родині службовця. Після за­кінчення семирічної школи працював під­ручним слюсаря на цукрозаводі. 1939 року закінчив залізнично-будівельний техні­кум, працював геодезистом-розвідувачем, вчителем у Гор-Пустоварівській сільській школі, що на Володарщині, завідувачем торфорозробок, економістом автобази в селі Гор-Пустоварівка, землевпорядником у смт. Володарка.

Перші публікації з`явилися 1938 р. в газеті "Сталінське плем`я" та в журналі "Літературний Донбас"; пізніше, в 1940р. — в "Київському альманасі". Спо­чатку Віктор Міняйло спробував себе у гумористичних оповіданнях і повістях. Друкуватися почав у 1958 році, а в 60-му побачила світ перша книга "Перо жар-птиці ", що стала щасливим початком письменницької роботи: одразу він став ві­домим, читачі й критики побачили в ньому талановитого сатирика. Потім були видані збірки "Блакитна мрія"  та "Дзер­кальний короп". Всі вони дотепні, сповнені живого народного гумору, напи­сані соковитою мовою, пройняті любов`ю до людини-трудівника і гнівом до всього, що заважає її щасливому життю.

У Білій Церкві з-під пера В. Міняйла виходять талановиті книги оповідань і повістей: "Блакитна мрія", "Людське ім'я",  "Молоді літа Олександра Сокола", "Дивовижні пригоди Баби Яги, Івасика Телесика та фотографа Диньки"; романів "Посланець до живих", "Кров мого сина", "Зорі й оселедці" "Останній рубіж" ("По цей бік правди"), "Вічний Іван", книга притч "Шпаргалки Езопа" та ін.

У 1984 році за роман "Останній рубіж" Віктор Міняйло удостоєний другої за значимістю літературної премії в Україні – імені Андрія Головка, а 1996 року за роман "Вічний Іван" відзначений найвищою лі­тературною премією України – Національною імені Тараса Шевченка.  

Віктор Міняйло відзначений багатьма нагородами за самовіддану подвижницьку роботу по становленню та утвердженню незалежної держави України. Видатний письменник і громадський діяч пошанований орденами Ярослава Мудрого ІV і V ступенів, медаллю ВУТ "Просвіта" "Будівничий України".

Талановитими  творами і громадською діяльністю Віктор Міняйло зробив неоціненний внесок у виховання тисяч свідомих громадян незалежної держави України, в збереження і примноження культурних надбань українського народу, в розвиток сучасної української літератури. Тож нині над свіжою могилою класика сучасної української літератури і свого вірного сина Україна в зажурі. А разом з нею – усі, хто знав його особисто або читав його талановиті книги.

 Віктор Олександрович Міняйло  залишив про себе добру згадку в серцях всіх тих, хто його знав і поруч  з ним працював. Схиляємо голови в пошані пам’яті письменника.

 З рідними і близькими  розділяють біль душі і смуток втрати

 Міський голова Г.Дикий,

Білоцерківська міська рада,

Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради