Головна  /  Перший білоцерківець, який підкорив Еверест, Тарас Поздній: «Найбільше запам’ятовуються лише найважчі сходження та походи – у цьому їхній сенс»

Перший білоцерківець, який підкорив Еверест, Тарас Поздній: «Найбільше запам’ятовуються лише найважчі сходження та походи – у цьому їхній сенс»

|  05. 06. 2018

05 червня відбулася прес-конференція місцевих ЗМІ з білоцерківським альпіністом Тарасом Позднієм, який зробив сходження на найвищу вершину світу – Еверест висотою 8848 м.

Перед початком прес-конференції альпініста привітав міський голова Геннадій Дикий, вручивши нагрудний знак «Відзнака міського голови».

«Тарас Поздній не просто піднявся на найвищу точку світу, а підняв на неї прапор Білої Церкви. Ця подія змусила похвилюватися рідних та близьких Тараса, адже він зіткнувся з певними складнощами під час сходження. Вважаю, що це вчинок справжнього чоловіка, яким по праву можна пишатися», - наголосив Геннадій Дикий.

У свою чергу, Тарас Поздній передав міському голові прапор Білої Церкви, який побував на вершині світу, після чого відповів на запитання журналістів.

- Що Вас стимулювало піднятися на найвищу вершину світу, чим зацікавив Вас туризм, альпінізм?

- У походи я почав ходити з 9 років, це пішло від батьків, які, власне, й познайомилися на Кавказі. Уперше взяли мене і сестру, якій на той момент було 7 років, до Карпат. Після того кожного року ми здійснювали по 3-4 походи. Спочатку мені це все не дуже подобалося, адже інші діти, наприклад, грали в футбол, а я мав нести дуже важкий рюкзак, потерпати від несприятливої погоди, інших неприємних несподіванок, які траплялися в походах, тому спочатку намагався всіляко відмовитися від таких мандрівок. Але не вийшло – батьки все одно мене брали в походи. Згодом зрозумів, що весь сенс походів – саме в складнощах, виході із зони комфорту. Якщо похід пройшов легко, гладко, то він стирається з пам’яті.

У 2008 році перший раз пішов до Кавказу, у 2012 – піднявся на Ельбрус. Власне, це була моя перша висока гора – недосяжна, немов політ у космос. Потім протягом двох років була перерва. Я заснував клуб туристів «Кулуар», ми водимо людей у походи у різні країни світу – Ісландія, Норвегія, Непал, Туреччина, Грузія і т.д. У 2014-2015 рр. сам водив людей ролі гіда, і для власних програм часу не лишалося. Проте пізніше ми знайшли гідів, і це дало мені більше вільного часу, і я зміг ходити туди, куди було цікаво самому. Восени 2016 року ми здійснили сходження на гору Кіліманджаро – найвищу вершину Африки (5895 м). Такої мети, як підкорити Еверест, на той час ще не було. Сходження на вісім тисяч метрів було чимось недосяжним, але я наближався до нього крок за кроком, долаючи дедалі вищі і вищі вершини.

- З якими основними складнощами Ви зіткнулися під час сходження на Еверест?

- Найбільша складність – це висота гори, яку неможливо порівнювати з висотою інших гір-восьмитисячників. Організм на таких висот починає помирати, і щоб підготуватися до такої висоти, потрібен час. Експедиція тривала приблизно 45 днів, і основний час пішов саме на акліматизацію, що досягалося поступовим сходженням з кількаденним відпочинком у таборах, які розташовані на різних висотах.

- Які відчуття переповнювали Вас під час перебування на вершині?

- Якоїсь ейфорії або радості не було. Відчував швидше спустошення, втому, адже це дуже тяжко – підійматися вісім годин. Ми вийшли о 8-й ранку і прибули близько 10-ї вечора. Прийшли поночі, було мінус 40 градусів, а ще ж хотілося зробити відеозаписи та фотографії на згадку…

- Хто Ви за освітою та чим займаєтеся у повсякденному житті, окрім туризму та альпінізму?

- Я закінчив Київський політехнічний інститут, де здобув спеціальність енергоменеджер, але за освітою не працював жодного дня. Створив свій клуб туристів «Кулуар», який займається організацією походів. В Україні, він, мабуть, найбільший за кількістю учасників. До цього займався різними видами спорту.

- Зійшовши на найвищу гору світу, Ви встановили національний рекорд – як перша людина в світі, що занесла криптовалюту на Вершину Евересту. Розкажіть про це детальніше.

- Мені цікаво не просто сходити на вершину, а робити щось більше. Під час одного з походів у нас з’явилася ідея зробити благодійний вчинок – допомогти дівчинці Соломії. У результаті спільними зусиллями назбирали майже 4 млн гривень і допомогли вирішити проблему зі здоров’ям. Криптовалютами я цікавлюся давно, купував біткоїни, і сама ідея створення проекту полягала у тому, аби наголосити, що саме інформація у наш час є найбільшою цінністю. Таким чином, на Еверест було піднято два гаманці, кожен з яких містить суму, еквівалентну приблизно 50 тис. доларів. Один гаманець ми залишили на вершині, а інший забрали з собою. Він зараз у Києві і буде розіграний серед усіх бажаючих. Вважаю, що це не тільки рекорд України, але і світовий, адже до цього ніхто не робив нічого подібного.

Повну версію прес-конференції можна переглянути тут: https://www.youtube.com/watch?v=CZg-Lc2iJ4U

Фотографії до новини: тут