Хоч на мить погляньмо на світ їхніми очима!

| 05. 04. 2024

Через повномасштабне вторгнення росії постійно зростає кількість людей з інвалідністю – як серед військового, так і серед цивільного населення. Створення безбар’єрного та доступного простору в громаді – питання, що вимагає комплексного підходу, – як на рівні держави, місцевої влади, бізнесу, так і кожного громадянина – мешканця того чи іншого населеного пункту.

На рівні держави прийнята Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні, і на початку цього року в Білій Церкві відбулося засідання комітету з реалізації цієї стратегії на території Білоцерківської міської територіальної громади. Склад комітету було оновлено наприкінці минулого року, до нього входять як представники структурних підрозділів міської ради, так і громадських організацій та спілок, які опікуються інтересами людей з інвалідністю (https://new.bc-rada.gov.ua/miska_rada/normatyvni_akty/831_pro_vnesennia_zmin_do_skladu_komitetu_z_realizatsii_natsionalnoi_stratehii_iz_stvorennia_bezbar_yernoho_prostoru_v_ukraini_na_terytorii_bilotserkivskoi_miskoi_terytorialnoi_hromady.html).

Про засідання комітету читайте тут: https://bc-rada.gov.ua/node/15005

Актуальним лишається питання доступності приміщень, не вирішеним повністю залишається питання пересування по місту – від будинку до роботи, лікарні, магазину, зупинки тощо. І люди, які мають вади зору, опорно-рухового апарату, нерідко напрацьовують собі «зручні» маршрути до таких об’єктів інфраструктури. У цьому питанні багато що залежить від поведінки самих жителів громади, міста, їхнього рівня самосвідомості, розуміння та відповідальності.

Сьогодні кожен з нас має звертати увагу на те, щоб не ставити абиде електросамокати, не паркувати свої автівки на місцях, передбачених для осіб з інвалідністю, або біля ділянок тротуарів, які мають пониження.

«У нас дуже гарне місто, дуже гарні доріжки, бульвари, дуже приємно ними ходити, – вважає Світлана Данилюк, голова профспілки «Білоцерківське УВП УТОС», – але в нашому місті дуже багато людей з особливими потребами різних нозологій. І дуже часто трапляється, що посеред наших гарних доріжок, тротуарів стоять електросамокати. Вони стоять скрізь, і коли незряча людина іде, вона може тростиною навіть не знайти того самоката. Нещодавно саме через цей вид транспорту травмувався працівник нашого підприємства. Тому звертаюся до всіх жителів громади: якщо ви бачите, що стоїть самокат там, де ходять люди, просто відведіть його в сторону».

Так само, не замислюючись, жителі громади інколи ставлять автівки біля занижень тротуару або й на сам тротуар.

«Дуже багато водіїв, які не звертають уваги, що це пониження тротуару і це зручно не тільки для таких як я візочників, але й для мам із дитячими візочками, – вони часто перегороджують машинами це місце, – говорить член товариства інвалідів «Фенікс» Володимир Думанський. – У таких випадках нам доводиться виїжджати на проїжджу частину, обминати цю перешкоду різними шляхами».

Голова товариства інвалідів «Фенікс» Ніна Карпович наголошує на тому, що дуже часто місця, передбачені для паркування автівок людей з інвалідністю, зайняті, і це створює багато незручностей:

«Людина з інвалідністю під’їжджає до магазину, і припаркуватися немає де. Особливо в центрі, коли і знак стоїть, і відмітка є, але наші місця займають водії без таких вад здоров’я, які маємо ми. Багато хто не уявляє, наскільки важко людям з інвалідністю дійти до магазину, а потім із магазину, з покупками, повернутися до своєї машини. Але, разом з цим, доступність у місті покращується. Ми бачимо пониження бордюрів, пандуси, облаштовані згідно з вимогами чинного законодавства. Життя має бути європейським, але і доступність має бути забезпечена по-європейськи».

Тож, залишаючи машину чи самокат, варто замислитися: чи не зробимо ми незручність чи шкоду людям, яким і без того непросто у житті. Хоч на мить погляньмо на світ їхніми очима і вчинімо правильно!

Фото