Умови проживання ВПО в різних містах півночі Київщини: ознайомча поїздка делегації з Білої Церкви
29 лютого відбулася ознайомча поїздка депутатів Білоцерківської міської ради та представників Ради з питань ВПО та структурних підрозділів міської ради до міст Ірпінь, Гостомель, Буча та с.Тарасівка, що на півночі Київщині, яка найбільше постраждала на початку повномасштабного наступу росії. Поїздка була здійснена з метою запозичення досвіду у створенні та функціонуванні місць компактного поселення для внутрішньо переміщених осіб, які втратили своє житло або переїхали з окупованих територій. Усі вони облаштовані за рахунок спонсорської допомоги.
Зокрема учасники поїздки поцікавилися умовами проживання переселенців, особливостями утримання наданого їм житла, організацією побуту, а також проблемними питаннями та перспективами подальшого використання кожного з видів тимчасового помешкання для внутрішньо переміщених осіб – після завершення війни тощо.
Гостомель – гостинний для переселенців
Під час поїздки до м.Гостомель учасники дізналися, що на території міста розташовані 2 модульні містечка. Черга до них відсутня, наповнені вони наполовину, у них проживає близько 200 осіб, 10% з яких – інші місцеві жителі, у тому числі пенсіонери.
Комендант містечка Володимир розповів, що містечко функціонує трохи більше року, модульні будиночки – це благодійна допомога від Польщі.
Один модульний будиночок вміщує 22 кімнати та може вмістити близько 100 осіб. У будиночку є кухня, кімната відпочинку, санвузол. Проживання для переселенців безкоштовне. Містечко розташоване поблизу міської інфраструктури, недалеко – дитсадочки, школи, магазини тощо. Для отримання житла внутрішньо переміщені особи мають подати відповідні документи до структурних підрозділів міської ради.
Проживати в модульних будиночках переселенці можуть весь час військового стану та 30 днів після завершення. Для цього укладається відповідний договір, який продовжується кожні півроку – в разі, якщо сторони не мають зауважень та претензій одне до одного. Для мешканців містечка розроблені правила внутрішнього розпорядку, і в разі їх недотримання порушники можуть бути відселені.
Кімнати розраховані на 4 людини та укомплектовані меблями; на кухні є вся необхідна техніка й приладдя для зберігання та приготування їжі. Площа однієї кімнати – 14 кв.м.
До будиночків підведені всі необхідні комунікації – світло, вода, інтернет-зв’язок, передбачене відеоспостереження. На території містечок розташовані генератори. Для бюджету громади облаштування двох модульних містечок обійшлося в 6,5 млн грн. На поточний рік на кожне з містечок закладено по 1,5 млн грн. У Гостомелі також передбачена обласна програма відшкодування місцевому бюджету коштів за комунальні послуги.
Обігрів приміщень, підігрів води проводиться за рахунок електроенергії, яка є основною статтею витрат у сплаті за комунальні послуги. Утримання однієї людини обходиться в 2850 грн.
У Гостомелі проживає всього 2,5 тис. ВПО, з яких 1,8 тис. – місцеві мешканці, решта – переїхали з окупованих територій.
Усього внаслідок військових дій у Гостомелі було зруйновано близько 3,5 тисяч помешкань.
Місто-герой Буча прихистило людей з непростими долями
Схоже модульне містечко для переселенців делегація з Білої Церкви відвідала в м.Буча. Для поселення передбачено 4 модуля – по 22 кімнати кожен, і можуть вмістити близько 300 осіб. Три модулі заселені повністю. Містечко розташоване на території школи, має пункт обігріву, оснащене генераторами. У містечку мешкають як місцеві мешканці, так і переселенці.
Комендант Тетяна розповіла, що люди не тільки заселяються, але й покидають містечко – повертаються до свого житла – у разі, якщо їм вдалося його відновити. Були випадки й примусового виселення – наркозалежних осіб, яким запропонували лікування в центрі реабілітації. Цим питанням опікувався один із благодійних фондів, які надають допомогу переселенцям.
«Зараз у нас проживають переважно пенсіонери, багатодітні родини – мами з трьома дітками, матері-одиначки, особи з інвалідністю. Проживання для мешканців безоплатне, кошти здають тільки на прибирання території та кухні. Усі витрати покриває місцевий бюджет», - розповіла комендант містечка Тетяна.
Свої історії білоцерківцям погодилися розповісти мешканці містечка.
«Проживаємо тут з невісткою, переїхали сюди з міста Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області. Наше житло було знищене, – розповідає мешканка містечка Тамара Михайлівна, 94 роки. – Куди їхати далі – я не знаю, чоловік та син померли. Маю двох онуків – 36 та 40 років, але вони живуть окремо. А мені й тут добре».
Мешканець модульного містечка 70-річний Олексій Іванович покинув місто Маріуполь у день, коли ворог здійснив авіаудар по Маріупольському драмтеатру. Того дня він вирішив виїжджати на авто, незважаючи на загрози обстрілів.
«Мені багато не треба. У мене в Маріуполі було три квартири – одно-, дво- і трикімнатна. Їх знесли «під нуль». Жінка з дітьми та онуками зараз у Латвії, я туди не захотів їхати. Сам я з Житомирської області, міста Овруч, а в Маріуполі проживав з 1986 року. Усе життя пропрацював оцинкувальником на заводі Ілліча, потім брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС. Зараз отримую пенсію… Якби була можливість, повернувся б на рідну Житомирщину».
«Дубки» та «Ластівка» – «польське» та «фінське» поселення у м.Ірпінь
У місті Ірпінь нині працює три модульні містечка. Містечко, яке відвідала білоцерківська делегація, складається з будиночків двох типів, оскільки надані вони були різними благодійниками – Республікою Польща та Фінляндією. Будиночки відрізняються своєю структурою.
Наприклад, один польський будиночок у містечку «Дубки» – двоповерховий, розділений на 8 квартир, гуртожиткового типу, з можливістю підселення. Містечко «Ластівка» - це фінські будиночки квартирного типу, без можливості підселення, розраховані на 4 особи. У модульних містечках обох типів проживає близько 1000 осіб, у т.ч. 125 дітей. Будиночки привозили цілими модулями та монтували вже на місці.
Начальник управління соціального захисту населення Ірпінської міської ради Оксана Наконечна розповіла, що в Ірпені проживає 22,5 тис. ВПО, з них 8 тис. – місцеві жителі. Містечко розташоване на земельній ділянці, де раніше був санаторій. Міська рада сплачує за оренду землі, комунальні послуги: тільки за електроенергію місто сплачує близько 500 тис. грн. щомісячно. Серед інших комунальних послуг – водопостачання та водовідведення, вивезення сміття, заробітна плата обслуговуючому персоналу тощо.
«Більшість людей, які тут проживають, – порядні, чуйні, дружелюбні. Інколи трапляються конфліктні ситуації, але всі вони вирішуються, ми віднаходимо прийнятне рішення для обох сторін», – відмітила директор модульного містечка Ольга Захарівна.
Містечко Хансена: до України з любов’ю
На завершення білоцерківська делегація відвідала «Містечко Хансена» в с. Тарасівка, побудоване благодійною організацією To Ukraine With Love (основний інвестор проєкту – Делл Лой Хансен). Аналогічні містечка є також у Борщагівці та в с.Колонщина Бучанського району Київської області – для старших осіб, які постраждали від війни.
Менеджер містечка Андрій розповів, що в «Містечку Хансена» в одній квартирі проживають родини по 7-8 осіб, багато діток, людей похилого віку. У поселенні є будинки-дуплекси, двоповерхові будинки, в яких на сьогодні проживає близько 200 родин, в яких виховується 250 дітей. Діти відвідують школи в м.Боярка та с.Тарасівка – до них організовано підвезення. До вересня 2025 року планується побудувати на території містечка сучасну школу, а до травня цього року планується звести дитячий садок для дітей переселенців. Будівництво самого містечка розпочали в 2023 році.
Містечко розташоване на земельній ділянці площею 9 га. Крім того, ще 11 га під забудову фонду було передано місцевою владою.
Утримання двокімнатної квартири обходиться близько 2 тис.грн, трикімнатної – 2,5-3,5 тис.грн. Опалення будинків електричне, кожен будинок обладнаний лічильниками світла, води та тепла. Також у кожному будинку та під’їзді наявний тепловий насос. Максимальний термін проживання в помешканнях «Містечка Хансена» – 5 років, і цей договір мешканці повинні кожні півроку підписувати повторно.
Містечко побудоване в американському стилі. Кожна квартира – це дві спальні та кухня-студія, тобто за українськими мірками це повноцінна трикімнатна квартира. Кожне помешкання – із сучасним інтер’єром, меблями, якісною технікою, санвузлом, пристосованим в тому числі для маломобільних категорій населення. Біля кожного помешкання є гараж; на території містечка по-сучасному обладнані укриття, які придатні не тільки для відпочинку, але й для навчання дітей.
До послуг мешканців – рекреаційні зони, альтанки, сучасний дитячий майданчик. На території містечка є зариблений ставок, передбачене будівництво басейну, кафе. Найближчим часом у містечку працюватимуть сімейний лікар та педіатр – для цього передбачені спеціальні приміщення. Після повного укомплектування в поселенні проживатиме близько 2 тис. осіб.
Враховуючи такі умови, черга на поселення до містечка значна – понад 15 тис.осіб. Щодо можливостей поселення до такого містечка, то переваги надаються особам, які стали внутрішньо переміщеними в 2022 році; родина має складатися з 4-х і більше осіб.
Підбиваючи підсумки поїздки, секретар Білоцерківської міської ради Володимир Вовкотруб зазначив:
«У модульних будинках, які ми оглянули, проживають переважно місцеві мешканці, житло яких було зруйноване внаслідок бойових дій. Наприклад, в Ірпені, за даними міської ради, було зруйновано 70% житлового фонду. У Білій Церкві, на щастя, інша ситуація. Наприклад, нашій громаді доцільно скористатися державними програмами, які спрямовані на поліпшення житлового фонду – гуртожитків, житлових приміщень, які можна задіяти як місця компактного проживання внутрішньо переміщених осіб. У будь-якому випадку треба віднаходити правильні управлінські рішення».
Депутат Білоцерківської міської ради Борис Смуток:
«Ми дуже вражені умовами проживання внутрішньо переміщених осіб, які нам показали в Гостомелі, Ірпені та Бучі. Звичайно, ці населені пункти дуже сильно постраждали у перший період повномасштабного вторгнення, вони були окуповані. В Ірпені більше половини будинків були зруйновані. І делегації, які приїжджали з різних країн, були готові допомогти українцям, які постраждали від війни. Ми побачили польський та фінський варіант будиночків, які були надані завдяки підтримці урядів цих країн. Біла Церква належить до умовно не постраждалих міст, і тому безпосередньо цим досвідом ми не можемо скористатися, оскільки є міста, які більше потребують допомоги, і це питання потребує більш детального вивчення. Зокрема, серед внутрішньо переміщених осіб Білої Церкви 3 тис. пенсіонерів, і потрібно більшу увагу приділити саме їм. Залишається багато питань, але ця поїздка була корисною тим, що дала змогу всім нам поміркувати, як саме, за наявних ресурсів, наше місто може допомогти внутрішньо переміщеним особам».