Аварія на Чорнобильській АЕС. 30 років з дня трагедії.

| 26. 04. 2016

До 30-ої річниці Чорнобильської трагедії в Білій Церкві відбулася пам’ятна Хресна хода від Церкви Покрови Пресвятої Богородиці до пам’ятника «Чорнобильський дзвін». Біля пам’ятника відбувся мітинг і покладання квітів за участю ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, представників влади, громадських організацій та жителів міста.

«Дякуємо громадянам, які не дивлячись на небезпеку, але виконуючи свій громадянський обов’язок, їхали і рятували європейську частину та і весь світ від загрози. Білоцерківці одні з перших піднімалися і їхали рятувати державу і світ в цілому», - зазначив міський голова Геннадій Дикий.

На заході до присутніх звернулися зі словами подяки: Олександр Марченко, народний депутат України; Юлія Усич, заступник голови Білоцерківської районної державної адміністрації; митрополіт Білоцерківський і Богуславський Августин; ліквідатор, керівник ГО «Ветерани Чорнобиля» Микола Гаган; ліквідатор, голова Білоцерківської міської ГО «Союз Чорнобиля України» Тамара Копачевська, ліквідатор Анатолій Медвідь.

Всього в місті насьогодні проживає 134 076 громадян, які мають статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа сторіччя – аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, розташованої у м.Прип’ять. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США.

В результаті вибуху, виникли понад 30 вогнищ пожежі, які до ранку ліквідували, про те в зруйнованому реакторі продовжувалися неконтрольовані ядерні і хімічні реакції з виверженням з розлому протягом багатьох днів продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 року мобілізацією ресурсів усього СРСР і ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.

Звичайно, всі збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду завдану здоров’ю людей. Про те, що сталося не можна забувати, аби не допускати помилок в майбутньому. Лише пам’ять і вдячність людей може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав своє здоров’я та життя рятуючи інших.